Реферати

Реферат: АПК Україна

Облік по сегментах бізнесу. Сегмент і його види. Внутрішня сегментарна звітність організації. Сегментарна звітність-основа оцінки діяльності центрів відповідальності. Фінансові і нефінансові критерії оцінки. Будівля системи сегментарної звітності на підприємстві.

Проектування киснево-конвертерного цеху №2 ОАО "ММК". Обґрунтування будівництва киснево-конвертерного цеху ОАО "ММК". Виробнича структура відділення ковшевой обробки стали. Конструкція агрегату "пек-ківш" і установки циркуляційного вакуумирования стали. Автоматизація виробничих процесів.

Гра як показник психологічного здоров'я родини. Відхилення від норми психологічного здоров'я в родині. Значення єдності сімейних поглядів і цінностей. Гри, спрямовані на розвиток когнітивної сторони особистості дитини, його абстрактного мислення, уваги, пам'яті. Психологічна гра Гюнтера Хорна.

Європейський костюм XX століття (1900-1925 р.). Демократизація костюма під впливом соціально-економічного розвитку суспільства. Костюм 1900-1914 років. Розквіт стилю модерн у жіночому костюмі. Розвиток жіночого костюма в 1915-1925 роках.

Сексуальний розвиток у юнацькому віці. Проблема вікової періодизації юнацтва. Методологічні проблеми вікової психології при вивченні юнацького періоду. Теорії юності в закордонній психології. Психосексуальная ідентифікація розвитку, засвоєння полової ролі, любов і дружба.

На сучасному етапі економіка України, включаючи її агропромисловий комплекс, знаходиться в стані глибокої кризи. Негативний вплив мають структурні, міжгалузеві диспропорції, що нагромадилися в народному господарстві протягом десятиріч, які і привели до гострого дефіциту товарів виробничого і невиробничого призначення, і особливо енергоносіїв. Криза посилюється разбалансированностью фінансово-кредитної системи, невідповідністю чого склався управлінських структур потребам економічного розвитку.

При умові надзвичайно високої монополізації економіки галузі переробної промисловості АПК виявилися дуже чуйними до різких змін соціально-економічної ситуації в Україні і в СНД. Економічна криза багатосторонньо впливає на розвиток інвестиційного процесу у всьому АПК. З одного боку, необхідність здійснення структурної перебудови вимагає великих капітальних вкладень в такі ключові виробництва, як машинобудування для переробних галузей АПК, випуск таропакувальних коштів і матеріалів, включаючи необхідне обладнання, біотехнологію в агропромисловому виробництві. Економічний підйом цих господарських дільниць привів би до значної позитивної ланцюгової реакції у всьому агропромисловому комплексі. Але вітчизняна промисловість не може забезпечити належного рівня розвитку відмічених галузей тільки за рахунок власних ресурсів. Цілий ряд засобів виробництва взагалі не випускається в Україні. Наприклад, нове обладнання для переробки молока виготовляється тільки в декількох країнах і декількома великими корпораціями. Тому проблема імпорту товарів виробничого призначення і іноземних інвестицій для розвитку АПК є надзвичайно актуальною для економіки України.

Згідно з Законом України "Про іноземні інвестиції", до іноземних інвестицій відносяться всі види цінностей, що вкладаються безпосередньо іноземними інвесторами... в об'єкти підприємницької і інші види діяльності з метою отримання прибутку (доходу) або досягнення соціального ефекту". До інвестицій відносяться валюта, в тому числі іноземна, валютні цінності, рухоме і нерухоме майно, акції, облігації і інші цінні папери, будь-які права інтелектуальної власності, що мають вартість, торгові знаки, ноу-хау, права на здійснення господарської діяльності, платні послуги, інші види інвестицій, які не заборонені законами України.

Необхідно відмітити, що потреба АПК України у відмічених видах інвестицій неоднакова. Найбільшу цінність мають нові технології обладнання; ноу-хау, вільно конвертована іноземна валюта. З іншого боку, можливості вкладення тих або інакших видів інвестицій часто різні у різних іноземних інвесторів в залежності від країни походження. Тому проблему залучення зарубіжних капіталів в АПК України доцільно розглядати диференційовано по інвесторах з розвинених країн, з країн на території колишнього СРСР, з інших країн.

Саме підприємці в розвинених країнах Європи і Америки володіють найбільш цінними дня АПК України відміченими вище видами потенційних інвестицій. У той же час вони вимагають і відносно вищих гарантій для вкладення своїх капіталів). Що стосується залучення інвестицій з держав на території колишнього СРСР, то, визнаючи їх настійну потребу, необхідно відмітити і певну специфіку, зумовлену неоднаковим рівнем розвитку ринкових відносин в капіталістичних країнах і державах на території колишнього СРСР.

У процесі інвестування капіталу кожна з причетних до нього сторін має свої пріоритети. Так, внаслідок залучення іноземних інвестицій в переробну промисловість АПК України було б бажано досягнути:

У той же час з доповіді Міністерства торгівлі США слідує, що до основних перешкод на шляху американських інвестицій в країнах на території колишнього СРСР відносяться:

* нестабільність і невизначеність законодавчих актів, різкі і непередбачені зміни в податковій політиці;

* невизначеність в питаннях власності, особливо на природні ресурси;

* неконвертованість внутрішньої валюти;

* гострий дефіцит комерційної, юридичної і ринкової інформації і деякі інші проблеми.

Звісно, на потенційних іноземних інвесторів нарівні з відміченими вище лімітуючими чинниками діють і певні ринкові сили, що примушують їх до пошуку нових сфер вкладення своїх капіталів. До основних таких причин відносяться: висока конкуренція на вже освоєних ринках або пошук в довгостроковій перспективі нових ринків; потреба в нових джерелах прибутку, зумовлена складним фінансово-економічним положенням фірми або загальною стратегією її розвитку; деякі інші чинники. Як свідчать, наприклад, результати опиту, проведеного вченими університету міста Падерборн (ФРН) в 1114 німецьких фірмах, підприємці найбільш зацікавлені в освоєнні нових ринків і збільшенні об'ємів продажу в колишніх соціалістичних країнах. У той же час порівняно низька вартість робочої сили поміщалася шосту серед чинників, спонукаючих іноземних власників до вкладення капіталів, податкові пільги - восьмі, а сприяння в рекламній діяльності - тільки сімнадцяте.

Пріоритетні цілі потенційних іноземних інвесторів треба враховувати органам державного і господарського управління, українським підприємцям. Враховуючи низький рівень ринкової культури вітчизняних підприємців, їх недостатню інформованість відносно ситуації на світових ринках товарів, робочої сили, грошей і капіталів, органи державного управління на сучасному етапі повинні взяти на себе левину частку функцій інформаційного забезпечення, організаційної і правової підтримки українських виробників. Відсутність таких дій неодмінно приведе до значних збитків вітчизняних підприємців, зменшить надходження коштів, включаючи іноземну валюту, до державного бюджету.

Тому на державному рівні для АПК України повинні бути чітко визначені пріоритетні галузі, виробництва, куди насамперед повинні притягуватися іноземні інвестиції. Одним з ведучих критеріїв доцільності такого вибору повинна бути можливість досягнення ланцюгової реакції господарської активності і економічного зростання у всьому агропромисловому комплексі як наслідок первинної ін'єкції капіталів. У зв'язку з цим, враховуючи вітчизняні потреби, а також світовий досвід, особливо досвід країн Східної Європи, для умов України можна запропонувати наступних пріоритетних сфери-адресатів для іноземних інвестицій з метою забезпечення динамічного розвитку переробних галузей АПК:

* виробництво технологічного обладнання для цукрової, масложирової, хлебо-пекарної, мукомольно-круп'яної, мясо-молочной промисловості, таропакувального господарства, для випуску дитячого харчування;

* виробництво тари і упаковки;

* біотехнологія в галузях переробної промисловості АПК;

* створення об'єктів соціальної інфраструктури.

Про доцільність відмічених пріоритетів свідчить хоч би той факт, що в Україні від невчасного збору і вивозу, поганого зберігання і переробки цукрового буряка щорічно втрачається до 600--800 тис. т. цукор. Аналогічні приклади можна було б привести і по інших галузях і виробництвах. Звісно, перелік пріоритетів має попередній характер. У залежності від накопичення досвіду залучення іноземних інвестицій його треба буде коректувати. Що стосується пільг у відмічених сферах, то вони повинні надаватися тільки тоді, коли вироблювана продукція за своїми технічними (технологічним) характеристиками не поступається найбільш поширеною на ринках розвинених країн. Доцільність таких дій зумовлена ще і необхідністю стимулювання випуску конкурентоздатної продукції, з якою б вітчизняні виробники могли виходити на світовий ринок.

Світова практика показує, що процес освоєння фірмою іноземних ринків проходить три етапи: експорт, загальна підприємницька діяльність (ліцензування, спільне володіння підприємствами і т. д.), пряме інвестування (створення виключно власних підприємств). Найбільш перевірена іноземними фірмами по відношенню до українського ринку на сьогоднішній день перша стадія - експорт продукції.

У зачатковому стані знаходиться створення спільних підприємств. Так, на початок 1993 р. в системі Міністерства сільського господарства і продовольства діяло 15 таких підприємств, які займалися виробництвом сільськогосподарської і продовольчої продукції, пакувальних матеріалів. Частка іноземних партнерів в статутному фонді, проиндексированная відповідно до дорожчання в 1993 р. основних і оборотних коштів, а також в перерахунку в рублі іноземної валюти по курсу Національного банку України, складала лише біля О, 5 млрд. крб.

Крім того, декілька спільних підприємств займалися виробництвом промислових товарів, не належних до асортименту агропромислової продукції. Але наявність таких об'єктів може позитивно впливати на фінансове положення агропромислових підприємств, використання в них робочої сили. Самі великі розміри статутного фонду спільних підприємств належали іноземним партнерам з Австрії, Швеції і Італії. Ще не отримали належного розвитку іноземні інвестиції у виробництво засобів виробництва для сільського господарства і переробної промисловості АПК.

Що стосується створення підприємств, які повністю належали б іноземним власникам, то дня цього останні повинні мати дня своїх капіталів в Україні не тільки сприятливу правову і економічну середу, але і бути добре обізнаними про ринок, який вони захочуть освоїти. Тому по об'єктивних обставинах не треба чекати створення більш або менш значного прошарку таких підприємств в АПК України раніше, чим через чотири-п'ять років.

З іншого боку, для економічного зростання АПК України було б, очевидно, більш доцільним не створення на нашій території значної кількості підприємств, повністю належних іноземним власникам, а імпорт з-за кордону ліцензій і "ноу-хау" на передову техніку і технології і створення на цій основі спільних підприємств. При цьому значний економічний ефект може дати уніфікація засобів виробництва відносно тих, що використовуються в розвинених країнах. Наприклад, в переробній промисловості АПК цей прийом дозволив би, за деякими оцінками, вдвоє скоротити капітальні вкладення в порівнянні зі засобами виробництва, створеними по індивідуальних проектах.

Залучення іноземних інвестицій, як свідчить світова практика, є засобом стимулювання конкуренції на внутрішньому ринку. Наприклад, вже на сучасному етапі є умови для створення за рахунок іноземних інвестицій більш конкурентної середи на спеціалізованому ринку обладнання для хлебопекарной промисловості. Тут існує потенційна можливість залучення в Україну цілого ряду іноземних фірм. Певну зацікавленість в українському ринку виявляють, наприклад, такі французькі фірми, как'АПВ Паває Еквіпмент", "К. Ш. І Кросан Шов Інтернасиональ", "Верб Шарпентье Інтернасиональ". Можливо залучення і аналогічних німецький фірм, наприклад,'Гюнтер Хейм Геретебау ГмбХ" і інш.

Для отримання вигід і прибутків від іноземних інвестицій українськими підприємцями і державою загалом необхідне не тільки ликвидироватьсуществующие в Україні перешкоди, про яких згадувалося вище, але і брати до уваги, що процес інвестування в умовах ринкової економіки органічно пов'язаний з всім комплексом маркетингу. Тому для прийняття рішень про імпорт товарів або створення підприємств з іноземним капіталом необхідно вирішити ряд питань, а саме: де, в Україні або за її межами, буде продаватися продукція, виготовлена завдяки імпорту або на підприємствах з іноземним капіталом? Яка величина вірогідного платоспроможного попиту на цю продукцію? Які чинники сприяють залученню іноземних інвестицій в Україну? Які шляхи підвищення конкурентоздатності товарів, зроблених завдяки надходженню іноземних інвестицій? Які заходи необхідно зробити по стимулюванню ефективних для українського суспільства іноземних інвестицій?

Взаємозв'язок відмічених проблем може бути проілюстрований в процесі аналізу техніко-економічних характеристик обладнання для хлебопекарен, вироблюваного фірмою "АПВ Паває Еквіпмент". Розглянемо комплекти з максимальною потужністю -1, 2 і 3 т готових продукції за зміну (8 годин), що мають велике поширення в європейських країнах.

Виходячи з рівня споживання хлебобулочних виробів в Україні і при умові полуторасменной роботи, найменше могутнього комплекту обладнання досить для забезпечення потреб в хлебобулочних і борошняних кондитерських виробах біля 4-5 тис. чол., а комплекту обладнання на 3 т - 12-15 тис. чол. відповідно.

Для визначення платоспроможного попиту необхідно враховувати те, що дрібні хлебопекарни здатні більш оперативно реагувати на запити покупців, чим великі підприємства, але і продукція у них відносно дорожче. Тому при умові скорочення реальних доходів населення України гіршає можливість збуту продукції передусім дрібних підприємств, хоч у великих містах існує досить численний прошарок споживачів, здатних і готових платити більш високу ціну за більш якісну продукцію. Саме в цьому сегменті споживчого ринку продукція гнучких дрібних хлебопекарен найбільш конкурентоздатна в порівнянні з продукцією великих підприємств.

Позитивно впливає на попит на хлебобулочние і кондитерські вироби і традицію їх значного споживання в раціоні населення України.

При умові обмеженості попиту виробники хлебопродукції можуть вибрати варіант максимального завантаження потужностей за рахунок скорочення удельноговеса виробів дрібної фасовки в загальному асортименті. Це дозволить знизити витрати за рахунок зменшення частки вартості обладнання, що доводиться на 1 т готовій продукції. Аналогічні заходи широко застосовуються в роботі підприємств різних галузей харчової промисловості. Наприклад, обладнання фірми "Тетра-Пак Альфа Лавань", що використовується дня розливу молока на підприємствах Києва тільки в пакети об'ємом 1 л, дозволяє расфасовиватьпродукцию в різноманітний набір дрібних упаковок від 355 до 750 мл. При умові зростання цін це особливо важливе, оскільки дозволяє більш раціонально використати ресурси.

Але повернемося наприклад нашому з пекарським обладнанням. Предварительнийанализ свідчить, що потенційний внутрішній платоспроможний попит населення України, звісно, при умові правильної організації маркетингу, є достатнім для забезпечення роботою принаймні 30-40 дрібних хлебопекарен потужністю 1-3 т готової продукції за зміну. Але значні перешкоди для імпорту відповідного обладнання (а саме імпорт товарів, як свідчить світова практика, в основному випереджає створення спільних підприємств) пов'язані з неконвертованістю рубля. Українські підприємства, як і державні органи, відчувають гостру недостачу вільно конвертованої валюти. Якщо ж купувати валюту по курсу Національного банку України, то вартість відміченого імпортного хлебопекарского обладнання з розрахунку на тонну потужності в десятки разів буде перевищувати вартість визискуваного на Україні зараз, хоч останнє переважно і більшої потужності. Тому реальні можливості купівлі обладнання для дрібних хлебопекарен значно менше тих, що можуть забезпечити потенційний внутрішній попит в Україні.

При таких умовах у вітчизняних покупців може виникнути бажання зекономити валютні ресурси за рахунок придбання тільки часткового комплектаоборудования. Така можливість по технологічних нормах існує. До того ж величина економії по певних комплектах може становити 79,7 - 212,6 тис. франків.

Але використання скороченого комплекту не дозволяє зменшити собівартість готової продукції в частині амортизаційних відрахувань із зростанням потужності такими темпами, як це дає можливість робити використання повного комплекту. Аналіз показує, що рівень ціни обладнання в розрахунку на 1т потужності меншає більш високими темпами при використанні повного комплекту, чим скороченого. До того ж зменшення набору машин в технологічній лінії зажадає більш високих витрат робочої сипи, особливо із зростанням виробничої потужності. Так, якщо при повному комплекті продуктивність труда одного робітника, працюючого на обладнанні потужністю в 3 т, в три рази більше продуктивності труда працюючого на обладнанні потужністю в 1 т, то при скороченому комплекті - тільки вдвоє. З зростанням потужності виробництва меншає вартість обладнання, яку заміняє один робітник, у разі використання скороченого комплекту з 42,5 до 8 тис. франків. Звісно, якщо перерахувати цю суму по валютному курсу Національного банку України в рублі і порівняти її із заробітною платою робочих хлебопекарной промисловості України, то виявиться, що в даний момент, принаймні, для комплекту потужністю одна, а можливо і дві тонни, економічно більш вигідно придбати скорочений варіант. Але з проведенням приватизації, яка істотно розширить сферу товарного обороту в Україні, курси іноземних валют по відношенню до рубля або національної валюти безумовно знизяться, а це може звести на немає відмічену вище економію. До того ж в умовах відкритої економіки об'єктивно буде відбуватися зближення рівнів оплати однакових видів труда. Це також ставить під сумнів доцільність придбання скорочених комплектів хлебопекарного обладнання, маючи на увазі довгострокову перспективу.

Взагалі, така невизначеність в економічних відносинах в з'єднанні з високою інфляцією негативно впливає на будь-яку схильність підприємців до довгострокових інвестицій. Тому значне зниження інфляції і послідовне проведення економічних реформ є навряд чи не головним чинником залучення іноземних інвестицій в господарство України. Тільки на цій основі можливе впровадження дійових заходів в області податкової, митної і кредитної політики.

Доцільним для економіки України сценарієм залучення іноземних інвестицій в АПК є поетапний перехід від імпорту невеликих партій технологічного обладнання або інших товарів виробничого призначення з метою вивчення і освоєння вірогідного ринку збуту продукції до створення спільних підприємств з їх подальшою експансією на ринки за межами України. Можливість такого варіанту дій залежить від послідовності в проведенні радикальних економічних реформ. При цьому необхідно відмітити, що всі рішення відносно висновку контрактів повинні приймати незалежні від держави господарюючі суб'єкти, підприємці, які будуть розпоряджатися власними або позиковими ресурсами і відповідати за результати прийнятого рішення своїм майном. Державі повинна відводитися роль регулятора податкової, митної, а опосередковано - і кредитної політики. Тільки на такій основі залучення іноземних інвестицій буде сприяти підйому агропромислового комплексу і економіки України загалом.

ЛІТЕРАТУРА,

що ВИКОРИСТОВУЄТЬСЯ 4. Д. Острава "Проблеми інвестування "," Російський Економічний Журнал", №8, 1993 р.