Реферати

Реферат: Елам

Категорія "майно" у цивільному праві. Взаємозв'язок понять майна і речі в законодавстві, їх економічний і юридичний аспект. Майно як центр системи об'єктів цивільних прав. Характеристика об'єктів цивільних прав: майнові права, роботи і послуги, охоронювана інформація.

Локальна комп'ютерна мережа. Автоматизація обліку й інвентаризації комп'ютерної техніки. Розробка інформаційного забезпечення. Проектування бази даних методом "зв'язок-сутність-зв'язок". DFD діаграми, створені за допомогою СаSе-средства ВрWіn. Реєстрація нового комп'ютера в локальній мережі.

Статистика як наука. Поняття статистики, її призначення, рівні, предмет і система. Теоретичні основи статистики як галузі економічної науки, її категорії. Особливості статистичної методології. Сучасна організація статистики в Російській Федерації і її задачі.

Ринки праці, землі і капіталу. Вивчення сутності ринку праці - особливої області ринкових відносин, де відбуваються угоди по купівлі-продажу робочої сили. Визначення основних причин і видів безробіття. Державна політика зайнятості і регулювання безробіття. Ринок капіталу.

Схема екологічної системи лугу. Поняття про біосферу й екологічну нішу. Вивчення співтовариства живих організмів і складання схеми екологічної системи лугу. Аналіз біосфери як екосистеми вищого порядку, що забезпечує існування життя на планеті. Дослідження екологічної ніші як місця, займаного видом у біоценозі.

З історією рабовласницького суспільства Двуречья тісно пов'язана історія Елама. Ця країна (шумери називали - її "Ним", аккадци - "Епамту") знаходилася на сходу від Шумера. Елам був розташований в гористій місцевості, але нарівні з горами, де можливо було лише розведення худоби, були і родючі долини за течією двох великих рік Елама - на заході Хоаспа (сучасна Керхе) і на сході Евлея (сучасний Карун). На східному березі Хоаспи, течія якої тут зближується з течією Евлеї, знаходилося велике поселення Сузи, головний бог якого Іншушинак шанувався і в Шумере. Сузи, розташовані на схрещенні найважливіших шляхів, що проходили через Елам, зіграли величезну роль в історії країни. У південно-східній частині Елама жили, мабуть, темношкірі племена. Висловлювалося припущення, що це були племена, родинні дравидским племенам Індії.

Господарське життя і суспільні відносини

Досі не можна вважати встановленим, до якої групи мов можна віднести мову Елама. Довгорічні розкопки городища Суз встановили тут ряд культурних шарів. Найбільш значним є шар, що отримав назву Сузи I. Ніжній межа цього шара ще не може бути визначений у часі з точністю. Верхня ж його межа, т. е. початок наступного шара, так званого Сузи II, відноситься до кінця III тисячоліття до н. е. У шарі Сузи I збереглося поряд зі слідами поселення і кладовище, що свідчить про заупокойном культ у древніх мешканців городища.

Предмети, знайдені в шарі Сузи I, повинні бути віднесені до енеолиту. Нарівні з кам'яними знаряддями, ретельно виготовленими і відшліфованими, тут зустрічаються лише зрідка предмети з міді. Знаряддя труда свідчать про те, що люди, що створили їх, були осідлий і займалися нарівні з полюванням також і землеробством. Нарівні з ячменем і еммером вони вирощували і льон. У числі статуеток, виліплених з глини, зустрічаються зображення богині родючості. Судини, що призначалися спеціально для поховань, робилися з добре отмученной глини, були виготовлені вручну, без гончарного кола. Вони прикрашені геометричними узорами і умовними, геометризованними зображеннями людей, птахів, домашніх і диких тварин, а також знарядь труда. Всі ці зображення виконані чорною фарбою. Поселення Сузи I загинуло, судячи по деяких ознаках, від пожежі; можна передбачити, що воно стало жертвою нападу сусідніх племен войовничих горців.

У протилежність культурі шара Сузи I наступна за нею культура шара Сузи II, поширена не тільки в Сузах, але і в інших пунктах Південно-Західного Ірану, мала зіткнення з культурами країн, що знаходилися на заходу від Елама і, насамперед, з культурою Шумера, як про це свідчать результати розкопок в шумерских містах - Еріду, Уре, Кише і інш. У період культури Сузи II вже були мідні знаряддя труда і зброя. Треба вважати, що мідь добувалася в самому Еламе, принаймні, Гудеа повідомляв в одній на своїх написів, що він добував мідь в горах Кимаша, прикордонній області Елама. У шарі Сузи II було знайдено і золото. До того ж часу відноситься поява в Еламе бронзу. Нарівні з металургією велике значення мало і керамічне виробництво. Правда, судини, знайдені в шарі Сузи II, виготовлені не так ретельно, як судини з шара Сузи I, але зате вони многокрасочни і зображення на них більш багатоманітні: художник намічує пейзаж, зображає тварин і людей. Якщо судити по зображеннях, що зустрічаються велику рогату худобу, скотарство в господарстві того часу отримало подальший розвиток. У цей час з'являється і своєрідна еламская ієрогліфічна писемність.

Рівень розвитку продуктивних сил культури Сузи I, відомої нам за даними шара, в якому предмети з міді була ще рідким явищем, відповідав виробничим відносинам первісно-громадського ладу. Надалі, по мірі зростання продуктивних сил, особливо ж в зв'язку з переходом від кам'яних до металевих знарядь, в Еламе відбувається переворот у виробництві, кінцевим результатом якого було встановлення рабовласницького ладу.

Рабовласницьке суспільство в Еламе спочатку виникає лише в долинах рік, де мало місце більш швидке зростання продуктивних сил і обміну, населення цих районів раніше гірських областей вступило в тісні взаємовідносини з сусідніми містами-державами Шумера, наприклад, з Лагашем. Населення гірських областей продовжувало жити у другій половині III тисячоліття до н. е. і пізніше в умовах первісно-громадського ладу. З метою грабунку воно турбувало постійними набігами багаті рабовласницькі суспільства, що склався в долинах.

Зовнішня політика

Зіткнення Шумера з войовничими племенами відбувалися, безсумнівно, вже в глибокій древності. З моменту появи написів правителів Лагаша в XXV в. ми знаємо про цих воїнів. Елам був тісно пов'язаний зі своїм західним сусідом Двуречьем. У XXIV-XXIII вв. Сузи були включені до складу Аккадського держави, слідством чого з'явилося значне посилення впливу культури Двуречья на Елам.

Про це свідчать пам'ятники патеси Суз і намісника Елама Пузуріншушинака. Що Дійшли від нього статуї були створені згідно з традиціями круглої скульптури Двуречья. Лише частина написів Пузуріншушинака була написана на еламском мові і еламскими ієрогліфами. Інша ж частина була написана клинописом на семитическом мові Аккада. Подальші правителі Елама доставляли свої написи тільки на семитическом мові.

У двох своїх написах Пузуріншушинак називав себе могутнім царем Авана, однієї з областей Елама, і заявляв, що бог Іншушинак дарував йому "чотири країни світу", т. е. всесвітнє панування. Очевидно, Пузуріншушинак вирішив скористатися ослабленням держави Аккада і претендував на панування в Двуречье. Вже наступнику Нарамсина доводилося відображати велике вторгнення еламитов в Двуречье. Надалі, по мірі ослабленні потужності Аккада, походи еламитов ставали більш вдалими. Під час панування гутеев в Двуречье правитель Лагаша Гудеа повідомляв в своїх написах про мирні стосунки з Еламом, але разом з тим він гордо зазначав, що "розбив місто Аншан країни Елама".

При царях III династииУра Елам повинен був знов визнати панування Двуречья, і самий великий представник названої династії, Шульги, побудував "богу володарю Суз", т. е. Иншушинаку, храм в Сузах. Коли ж держава Ура стало хилитися до занепаду, правителі Елама змогли знов стати самостійними і, зрештою, нанесли нищівну поразку своїм угнетателям. Це сталося при царі Кутернаххунте, Встановлено, що Кутернаххунте зруйнував Урук в 2024 р. до н. е. Тоді ж держава III династії Ура пасло під ударами зі сторони Елама і зі сторони амореев, осілих веред цим в Марі на середній течії Евфрата.

Піднесення і занепад

В цей період (II тисячоліття до н. е.) знову починає грати велику роль Елам. Навіть при III династії Ура Елам не був в такій мірі включений до складу шумеро-аккадского держави, як інші завойовані Уром області; в різних містах і областях Елама продовжували царювати місцеві правителі. Після руйнування держави III династії Ура, в чому взяли участь і еламити, Елам знову придбаває незалежність.

Як і в Вавілонії, в Еламе цього часу посилюється зростання приватних господарств приватного рабовладения, про що свідчать правові документи, в досить значній кількості що дійшли до нас.

Для еламского права є характерною жорстокість покарань, не властива вавілонському праву, яке в інших відносинах надало сильний вплив на право Елама. Процеси розвитку рабовласницького суспільства і розорення найбіднішої вільної маси йшли і Еламе аналогічно тому, як це відбувалося в Двуречье, про що свідчить той факт, що вже в першій половині II тисячоліття до н. е. в Південному Двуречье були сільськогосподарські наймані працівники - еламити. Незважаючи на значне розшарування в сільських общинах, в Еламе і в пізній час - аж до I тисячоліття до н. е.- було сильне військо, що перебувало, ймовірно, з ополченців. Це, можливо, пояснюється тому, що в гірських областях Елама довше зберігалися порядки військової демократії і процес класового розшарування в меншій мірі торкнувся місцевого вільного населення.

Окремими областями правили царі, або "батьки" (адда), причому влада, хоч успадковувалася в межах роду, але передавалася не від батька до сина, а від дядька до племінника (сину сестри), т. про. по материнській лінії; вираження "син сестри" взагалі означало "нащадок", "член даного роду". Області Елама (можливо, що відповідали територіям первинних племен) знаходилися під загальною гегемонією верховного вождя, що носив титул "великого посланця" (по шумерски - суккаль-мах). Правителі областей знаходилися, здебільшого, в найближчій спорідненості з "великим посланцем", і після смерті його один з них (бути може, по вибору) поміщався його, інші ж, мабуть, мінялися при цьому своїми місцями в певному ієрархічному порядку.

З факту існування подібного державного пристрою можна укласти, що в Еламе в умовах безперечного панування порядків класового суспільства, мабуть, всі ще існували значні пережитки родоплеменних відносин і навіть материнського роду (ймовірно, головним чином в гірських областях)

Висловлюється думка, що що правила і цей час в Еламе династія відбувалася саме звідти. Панування в країні загалом належало найбільшої родоплеменной за своїм походженням знання, представниками якої були правителі окремих областей.

Ці правителі областей були досить самостійними; вони могли, наприклад, вести війни на свій страх і ризик. Таким правителем області був, зокрема, Кутурмапук, адда полуаморейской прикордонної з Вавілонієй області Емутбал (Ямутнала), якому вдалося посадити на престол Ларси в XIX в. до н. е. своїх сини (одним з них був згадуваний вище Рімсип). Елам впливав часами сильний чином також на державу Ешпупну; не раз еламские загони вторгалися в Вавілонію.

Піднесення Хаммурапі, якому вдалося відтіснити еламитов з Емутбала, значно ослабило Елам і, можливо, поставило його в залежність від вавілонського царя. Пізніше династія, що відновила самостійність Елама (як вважають, касситского походження), і наступні за нею царі відродили силу Еламського держави, що охоплювала в той час, як нерідко і раніше, і частина майбутньої Нереїди (сучасного Фарсу на півдні Ірану). Знов робляться походи еламитов на Вавілонію. Ці походи потім продовжуються і по другій половині XIII в. до н. е.

Нової еламской династії, видимо, вдалося в цей час зломити сепаратизм місцевого знання і укріпити центральну владу. З початку XII в. до н. е. починається нова серія еламских завоювання. Еламитам вдалося захопити обширну область на ріці Діяло, в тому число і місто Ешнунну. Через цю область проходили караванні шляхи з Двуречья на нагір'я Ірану. Еламитам вдалося тимчасово захопити навіть північну частину Вавілонії з містами Синнаром, Вавілоном і Ічипуром. Ці перемоги еламитов сприяли падінню касситской влади в Вавілонії.

Найвищого розвитку Еламська держава досягла при царі Шильхакиншушинаке, який значно розширив еламские володіння, особливо в горах Загра і східніше за їх. Йому вдалося вторгнутися і в Ассірію, де він зайняв южноассирийский місто Екаллате.

Після поразки Елама, нанесеної йому Навуходоносором I, а потім після поразки Вавілонії, нанесеної їй ассирийским царем Тіглатпаласаром I в кінці XII століття до н. е., обидві країни, Елам і Вавілонія, випробовують період занепаду. У Еламе відновлюється або зберігається панування місцевого знання; відсутність міцної централізованої держави і крайню неміцність царської влади, що перетворилася в іграшку клік знання, що борються, ми зустрічаємо і в I тисячолітті до н. е. як характерні риси історії Елама.

Зіткнення Шумера з войовничими племенами відбувалися, безсумнівно, вже в глибокій древності. З моменту появи написів правителів Лагаша в XXV в. ми знаємо про цих воїнів. Елам був тісно пов'язаний зі своїм західним сусідом Двуречьем. У XXIV-XXIII вв. Сузи були включені до складу Аккадського держави, слідством чого з'явилося значне посилення впливу культури Двуречья на Елам.

Про це свідчать пам'ятники патеси Суз і намісника Елама Пузуріншушинака. Що Дійшли від нього статуї були створені згідно з традиціями круглої скульптури Двуречья. Лише частина написів Пузуріншушинака була написана на еламском мові і еламскими ієрогліфами. Інша ж частина була написана клинописом на семитическом мові Аккада. Подальші правителі Елама доставляли свої написи тільки на семитическом мові.

У двох своїх написах Пузуріншушинак називав себе могутнім царем Авана, однієї з областей Елама, і заявляв, що бог Іншушинак дарував йому "чотири країни світу", т. е. всесвітнє панування. Очевидно, Пузуріншушинак вирішив скористатися ослабленням держави Аккада і претендував на панування в Двуречье. Вже наступнику Нарамсина доводилося відображати велике вторгнення еламитов в Двуречье. Надалі, по мірі ослабленні потужності Аккада, походи еламитов ставали більш вдалими. Під час панування гутеев в Двуречье правитель Лагаша Гудеа повідомляв в своїх написах про мирні стосунки з Еламом, але разом з тим він гордо зазначав, що "розбив місто Аншан країни Елама".

При царях III династії Ура Елам повинен був знов визнати панування Двуречья, і самий великий представник названої династії, Шульги, побудував "богу володарю Суз", т. е. Иншушинаку, храм в Сузах. Коли ж держава Ура стало хилитися до занепаду, правителі Елама змогли знов стати самостійними і, зрештою, нанесли нищівну поразку своїм угнетателям. Це сталося при царі Кутернаххунте, Встановлено, що Кутернаххунте зруйнував Урук в 2024 р. до н. е. Тоді ж держава III династії Ура пасло під ударами зі сторони Елама і зі сторони амореев, осілих веред цим в Марі на середній течії Евфрата.

Культура і релігія

Найбільш великим досягненням культури Елама з'явилося створення свого листа, якого сходили до піктографічних образів. У подальшому своєму розвитку ці знаки перетворилися в комбінації ліній, і лист, тим самим, прийняв своєрідний лінійний характер. При Пузуріншушинаке воно почало замінюватися клинописом, а еламский мова - семитическим мовою Аккада, яка і витіснив в письмових пам'ятниках місцеву мову Елама. Лише з другої половини II тисячоліття до н. е. стали писати клинописом звичайно на еламском мові.

У зображальному мистецтві Елама, як вже згадувалося, відчувається вплив Двуречья. Сильний вплив Двуречья на Елам виявився і в релігії. У еламских семитических написах боги Елама, крім розділу пантеону Іншушинака, називалися іменами їх шумеро-семитических відповідності - Біла, Шамаша, Сина, Інанни, Іштар і т. д. Правда, і в Двуречье жречество включало в свій пантеон деяких еламских богів.